Словарь української мови (1924)/забогарадити

by Борис Грінченко

◀ забовтюха

Словарь української мови Борис Грінченко З забогарадити

забожитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забогара́дити, джу, диш, гл. Помочь (ради Бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить. Грин. II. 208.