Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забрести

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забрести
Берлін: Українське слово, 1924

Забрести́, реду́, де́ш, гл. 1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрів, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126. — в го́лову. Взбрести на умъ. Робе, що в голову йому забреде. Харьк. 2) Зайти въ водѣ (напр. во время ловли рыбы неводомъ). Аф.