Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забризкувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забризкувати
Берлін: Українське слово, 1924

Забри́зкувати, кую, єш, сов. в. забри́зкати, каю, єш, гл. Забризкав кров'ю.... матір. Стор. М. Пр. 139. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318. 3) Начинать, начать брызгать. Здається, і хмар нема, а дощик забризкав. Аф.