Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забуяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забуяти
Берлін: Українське слово, 1924

Забуя́ти, я́ю, єш, гл. Роскошно разростись, вырости; во множествѣ появиться. Як поле в них буяє бодяками, так забуяли серед Царяграда невольницькі базарі козаками. К. МБ. XI. 52. Густо забуяв наш нарід на руїні. К. Дз. 16.