Словарь української мови (1924)/забідити
| ◀ забігти | Словарь української мови З забідити |
забідкатися ▶ |
|
Забіди́ти, джу́, ди́ш, гл. Нанести ущербъ, обидѣть матеріально. Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того. Екат. у.
| ◀ забігти | Словарь української мови Борис Грінченко З забідити |
забідкатися ▶ |
|
Словарь української мови — З
забідити
Борис Грінченко
1924
Забіди́ти, джу́, ди́ш, гл. Нанести ущербъ, обидѣть матеріально. Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того. Екат. у.