Словарь української мови (1924)/забіч

by Борис Грінченко

◀ забісований

Словарь української мови Борис Грінченко З забіч

забічи ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. За́біч, бочі, ж. 1) Укромное мѣсто. У за́біч. Въ сторону, въ сторонѣ. 2) Укромный заливъ, бухта съ спокойнымъ теченіемъ. Вас. 206.

II. За́біч, нар. Въ сторону, въ сторонѣ, стороною. Нашого хутора не зачепила буря, пішла мимо, наш зостався забоч. Новомоск. у.