Словарь української мови (1924)/заввиш

by Борис Грінченко

◀ завважати

Словарь української мови Борис Грінченко З заввиш

заввишки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заввиш, завви́шки, нар. Вышиною. Кров із ями свистала вгору заввишки з чоловіка. ЗОЮР. I. 302. Де хата стояла, — кропива та бур'ян заввишки з мене поросло. Г. Барв. 176. Ум. Завви́шечки.