Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заввиш

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заввиш
Берлін: Українське слово, 1924

Заввиш, завви́шки, нар. Вышиною. Кров із ями свистала вгору заввишки з чоловіка. ЗОЮР. I. 302. Де хата стояла, — кропива та бур'ян заввишки з мене поросло. Г. Барв. 176. Ум. Завви́шечки.