Словарь української мови (1924)/завгорювати

by Борис Грінченко

◀ завгородній

Словарь української мови Борис Грінченко З завгорювати

завгрубшки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Завго́рювати, рюю, єш, сов. в. Завго́рити, рю, риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. Харьк. 2) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш. Харьк.