Словарь української мови (1924)/завдовіти
| ◀ завдовжки | Словарь української мови З завдовіти |
завдруге ▶ |
|
Завдові́ти, ві́ю, єш, гл. Овдовѣть. Малою заміж пішла, та ще й молодою завдовіла. Мил. 91. Чом ви, цвіти, рано забіліли, я молода завдовіла. Чуб. V. 806.