Словарь української мови (1924)/завештатися

by Борис Грінченко

◀ завечоріти

Словарь української мови Борис Грінченко З завештатися

завжде ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заве́штатися, таюся, єшся, гл. 1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв'яка заморити. 2) Начать шляться. Парубок сидів удома, а це завештався по містах. 3) Засидѣться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. Харьк. У пасіці завештався. Харьк.