Словарь української мови (1924)/завидно
| ◀ завидниця | Словарь української мови З завидно |
завидощі ▶ |
|
Зави́дно, нар. Завидно. МВ. II. 158. Завидно, що в когось видно. Ном. № 4803.
| ◀ завидниця | Словарь української мови Борис Грінченко З завидно |
завидощі ▶ |
|
Словарь української мови — З
завидно
Борис Грінченко
1924
Зави́дно, нар. Завидно. МВ. II. 158. Завидно, що в когось видно. Ном. № 4803.