Словарь української мови (1924)/заволока

by Борис Грінченко

◀ заволічка

Словарь української мови Борис Грінченко З заволока

заволоком ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заволо́ка, ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. Чуб. V. 198. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать. Міусск. окр.