Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заволока

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заволока
Берлін: Українське слово, 1924

Заволо́ка, ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. Чуб. V. 198. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать. Міусск. окр.