Словарь української мови (1924)/завідомляти

by Борис Грінченко

◀ завідомити

Словарь української мови Борис Грінченко З завідомляти

завідування ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Завідомля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заві́домити, млю, миш, гл. 1) Заявлять, заявить. Мого хлопця можна приняти й тепер до школи, бо він завідомлений, дарма що прийому нема тепер. Черк. у. 2) Извѣщать, извѣстить.