Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/завідомляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завідомляти
Берлін: Українське слово, 1924

Завідомля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заві́домити, млю, миш, гл. 1) Заявлять, заявить. Мого хлопця можна приняти й тепер до школи, бо він завідомлений, дарма що прийому нема тепер. Черк. у. 2) Извѣщать, извѣстить.