Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/завікувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завікувати
Берлін: Українське слово, 1924

Завікува́ти, ку́ю, єш, гл. Остаться навѣки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує. Харьк.