Словарь української мови (1924)/завіряти
| ◀ завірюшливий | Словарь української мови З завіряти |
завіс ▶ |
|
Завіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. заві́рити, рю, риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. М. Пр. 54.
| ◀ завірюшливий | Словарь української мови Борис Грінченко З завіряти |
завіс ▶ |
|
Словарь української мови — З
завіряти
Борис Грінченко
1924
Завіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. заві́рити, рю, риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. М. Пр. 54.