Словарь української мови (1924)/загарбати

by Борис Грінченко

◀ загарбання

Словарь української мови Борис Грінченко З загарбати

загардувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зага́рбати, баю, єш, гл. 1) Захватить, заграбить. Хмельницького в руки свої загарбали. Стор. II. 13. Чесні люде: своє оддали та чужого не загарбали. Стор. II. 13. 2) Закопать. Мене загарбають, як умру. Уман. у.