Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загвозджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загвозджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Загво́зджувати, джую, єш, сов. в. загвозди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Забивать, забить гвоздемъ. Переносно: заморозить. Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Гальки сідай в санки. Ном. № 507. 2) Сказать рѣзкость, колкость. Енею в батька загвоздила, щоб довго не базікав тут. Котл. Ен.