Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загибати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загибати
Берлін: Українське слово, 1924

Загиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. заги́бнути, ну, неш, гл. Погибать, погибнуть, пропадать, пропасть. Горе з жінкою-бідою вік каратати — що маю робити! — мушу загибати! Каменец. у.