Словарь української мови (1924)/загинати

by Борис Грінченко

◀ загин

Словарь української мови Борис Грінченко З загинати

загинатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Загина́ти, на́ю, єш, сов. в. загну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Загинать, загнуть. Оце штучка: загнув пальці та й карлючка. Ном. Прич. стр. загне́ний. НВолын. у. 2) — крючки́. Крючкотворствовать. 3) — матюки́. Бранить по матушкѣ. 4) — сухо́го во́вка. См. Вовк. 5) — чо́ртові ковбасу́. = Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. См. Заломити. Грин. I. 236.