Словарь української мови (1924)/заговорювати
Зовнішній вигляд
◀ заговорити | Словарь української мови З заговорювати |
заговорюватися ▶ |
|
Загово́рювати, рюю, єш, сов. в. заговори́ти, рю́, риш, гл. Єв. Мр. XVI. 17. Заговорять всі вороги, що ся любим ми убогі. Чуб. V. 97. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори. Шевч. 212. 2) = Замовляти.