Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загонистий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загонистий
Берлін: Українське слово, 1924

Заго́нистий, а, е. 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере. 2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги. 3) Увлекающійся.