Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загорода

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загорода
Берлін: Українське слово, 1924

За́горо́да, ди, ж. 1) Загоро́да. Огорожа, огороженное мѣсто. 2) За́города. Базъ (не крытый), огороженное мѣсто, куда заганяютъ скотъ. Чуб. VII. 394. Шух. I. 185. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. МВ. II. 134. В чужій загороді овець не росплодиш. Ном. № 9659. Шукають його ляхи, щоб стратити, — то він до зятя, та й жив там з місяць у загороді, поки все втихомирилось. ЗОЮР. I. 264. 3) Садъ; огородъ. Вх. Лем. 415. Ум. Загорі́дка. Вх. Лем. 415. За́городка. Вийшов батюшка на двір, а скот повилазив із загородок. Грин. II. 155.