Словарь української мови (1924)/загорода
| ◀ загорнути | Словарь української мови З загорода |
загороджувати ▶ |
|
За́горо́да, ди, ж. 1) Загоро́да. Огорожа, огороженное мѣсто. 2) За́города. Базъ (не крытый), огороженное мѣсто, куда заганяютъ скотъ. Чуб. VII. 394. Шух. I. 185. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. МВ. II. 134. В чужій загороді овець не росплодиш. Ном. № 9659. Шукають його ляхи, щоб стратити, — то він до зятя, та й жив там з місяць у загороді, поки все втихомирилось. ЗОЮР. I. 264. 3) Садъ; огородъ. Вх. Лем. 415. Ум. Загорі́дка. Вх. Лем. 415. За́городка. Вийшов батюшка на двір, а скот повилазив із загородок. Грин. II. 155.