Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загубити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загубити
Берлін: Українське слово, 1924

Загуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. Посл. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Мет. 17. Ой не орла, не сокола збіраються вбити, ой то ж пана та Супруна ведуть загубити. Мет. 430. Загубила свого мужа та поповича жінка. Гол. I. 51.