Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загудити
Берлін: Українське слово, 1924

Загу́дити, джу, диш, гл. Начать порицать, находить недостатки. Дивувалась, що се сталось старому, що разом загудив Василя. Кв. I. 58.