Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загукати
Берлін: Українське слово, 1924

Загука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69. 2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.