Словарь української мови (1924)/загуляти

by Борис Грінченко

◀ загулити

Словарь української мови Борис Грінченко З загуляти

загулятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Загуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Закутить. Загуляв Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. Чуб. V. 790. 2) Заглушить, осилить при помощи кутежей (свою бѣду, горе и пр.). Не втекла… таки од свого лиха: і не загуляла, й не заспівала, й не затанцювала його. Левиц. I. 86.