Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/задавити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
задавити
Берлін: Українське слово, 1924

Задави́ти, влю́, виш, гл. Задушить, задавить. Таки Бог погодив, вовк кобилу задавив. Чуб. V. 1151. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. № 1213. Нудьга його задавила на чужому полі. Шевч. 214.