Словарь української мови (1924)/задекретувати
| ◀ задвоякий | Словарь української мови З задекретувати |
заденчити ▶ |
|
Задекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Приказать, дать указъ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. К. ХП. 32. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути. К. ХП. 128.