Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/задеревіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
задеревіти
Берлін: Українське слово, 1924

Задереві́ти, ві́ю, єш, гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Камен. у. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Камен. у. Прийшов п'яний, та як заснув, так і задеревів. Камен. у.