Словарь української мови (1924)/задовольняти

by Борис Грінченко

◀ задовольнити

Словарь української мови Борис Грінченко З задовольняти

задоїти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Задовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. задовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Таке вже серце Бог дав матері, що коли її дитина жива і здорова, то щоб була і щаслива, тогді тільки його і задовольниш. Стор. М. Пр. 56.