Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/задовіл

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
задовіл
Берлін: Українське слово, 1924

Задові́л, во́лу, м. Удовлетвореніе. Держаться жаданням неситим своїм… задоволу неситої страсти. К. Дз. 135.