Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/задріжати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
задріжати
Берлін: Українське слово, 1924

Задріжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Задрожать. К. Іов. 19. Шевч. 118. Та повели до прийому — задріжали ніжки, ручки йому. Чуб. V. 1003.