Словарь української мови (1924)/задівати

by Борис Грінченко

◀ задишливий

Словарь української мови Борис Грінченко З задівати

задіватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Задіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заді́ти, ді́ну, неш и ді́ю, єш, гл. 1) Вдѣвать, вдѣть. Вх. Зн. 89. 2) Дѣвать, дѣть. Ой знаю я, товаришу, де я їх задію: занесу їх в Чорногору, та там їх посію. Шух. I. 201.