Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зажинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зажинати
Берлін: Українське слово, 1924

Зажина́ти, на́ю, єш, сов. в. зажа́ти, жну́, не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. Г. Барв. 16. 2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Каменец. у. Зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. 3) При жатвѣ захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина. Драг. 71.