Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зазирити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зазирити
Берлін: Українське слово, 1924

Зази́рити, рю, риш, гл. Увидѣть, завидѣть. Все наше, що кругом зазирить око. К. ЦН. 189. І знов далі пійшов, поки свого рідного краю зазирив. Г. Барв. 412.