Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зазімкуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зазімкуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Зазі́мкуватий, а, е. Который зимой тощаетъ, болѣетъ, а весной поправляется. Зазімкуватий віл. Черк. у. Мо' я ще довго проживу, мо' я така зазімкувата.