Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зайво

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зайво
Берлін: Українське слово, 1924

За́йво, нар. Излишне, напрасно, тщетно. Ні, нічого я не чув на його недоброго, — нічого зайво й кохати. Павлогр. у.