Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зайудовити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зайудовити
Берлін: Українське слово, 1924

Заюдови́ти, влю, виш (= зайудовити), гл. Сдѣлаться вдовымъ. Не есть ти мені мати — лютая змія, мене молодого заюдовила. Чуб. V. 706.