Словарь української мови (1924)/закаблук

by Борис Грінченко

◀ закабли

Словарь української мови Борис Грінченко З закаблук

закаблучити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Закаблу́к, ка, м. 1) Задникъ (въ сапогѣ). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. Нп. 2) Ха́та закаблу́ком. Домъ, построенный въ видѣ буквы Г. Лебед. у. Ум. Закаблу́чок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.