Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/закаблук

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закаблук
Берлін: Українське слово, 1924

Закаблу́к, ка, м. 1) Задникъ (въ сапогѣ). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. Нп. 2) Ха́та закаблу́ком. Домъ, построенный въ видѣ буквы Г. Лебед. у. Ум. Закаблу́чок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.