Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/закаблучувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закаблучувати
Берлін: Українське слово, 1924

Закаблу́чувати, чую, єш, сов. в. закаблу́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть. Желех.