Словарь української мови (1924)/закадити
| ◀ закав'ядити | Словарь української мови З закадити |
заказ ▶ |
|
Закади́ти, джу́, диш, гл. 1) Закадить (о кажденіи ладономъ). 2) Задымить. Витяг з кишені гаманець з своїм тютюном і закадив махоркою. Левиц. Пов. 232.