Словарь української мови (1924)/заказник

by Борис Грінченко

◀ заказати

Словарь української мови Борис Грінченко З заказник

заказувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зака́зни́к, ка, м. 1) Приказывающій, распоряжающійся; приказчикъ. 2) Заповѣдный лѣсъ. Харьк. Ум. Зака́зничок. Ув. Зака́знище. Заказнище (осаул), вставши рано, кричить під віконце, щоби выйти на панщину. Грин. III. 634.