Словарь української мови (1924)/заказник
| ◀ заказати | Словарь української мови З заказник |
заказувати ▶ |
|
Зака́зни́к, ка, м. 1) Приказывающій, распоряжающійся; приказчикъ. 2) Заповѣдный лѣсъ. Харьк. Ум. Зака́зничок. Ув. Зака́знище. Заказнище (осаул), вставши рано, кричить під віконце, щоби выйти на панщину. Грин. III. 634.