Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заказник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заказник
Берлін: Українське слово, 1924

Зака́зни́к, ка, м. 1) Приказывающій, распоряжающійся; приказчикъ. 2) Заповѣдный лѣсъ. Харьк. Ум. Зака́зничок. Ув. Зака́знище. Заказнище (осаул), вставши рано, кричить під віконце, щоби выйти на панщину. Грин. III. 634.