Словарь української мови (1924)/закаляти

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ закалюжений Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закаляти 		закамарок ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Закаля́ти, ля́ю, єш, гл. Запачкать. Він оставсь на дворі, закаляв чобіт. Рудч. Ск. I. 67.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/закаляти&oldid=712848