Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заклин

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заклин
Берлін: Українське слово, 1924

Закли́н, ну, м. Заклятіе. Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та най їх озме. Отже той заклин мусить вигоріти. Шух. I. 44.