Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заклопотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заклопотати
Берлін: Українське слово, 1924

Заклопота́ти, чу́, чеш, гл. Причинить много заботъ, хлопотъ. Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, вона ж мене заклопоче, — я ж дівчина молода. Чуб. V. 535.