Словарь української мови (1924)/заклопотати
| ◀ закло | Словарь української мови З заклопотати |
заклопотатися ▶ |
|
Заклопота́ти, чу́, чеш, гл. Причинить много заботъ, хлопотъ. Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, вона ж мене заклопоче, — я ж дівчина молода. Чуб. V. 535.