Словарь української мови (1924)/заклякати
| ◀ закля | Словарь української мови З заклякати |
закляклий ▶ |
|
Закляка́ти, ка́ю, єш, сов. в. закля́кнути и заклякти, кну, неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. I. 111.