Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заклятий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заклятий
Берлін: Українське слово, 1924

Закля́тий, а, е. 1) Заклятый, заколдованный. З того часу ставо́к чистий заріс осокою; не купаються дівчата, обходять горою; як углядять, то христяться і зовуть заклятим. Шевч. 24. Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби як і не візьмеш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жестокій. Вони на тебе ворогують, — я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Ой приїхав чоловік додому заклятий, бив же мене, волочив до самої хати. Чуб. V. 680.