Словарь української мови (1924)/закмічувати

by Борис Грінченко

◀ закмітити

Словарь української мови Борис Грінченко З закмічувати

закнявчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Закмі́чувати, чую, єш, сов. в. закмети́ти, мечу, тиш и закмі́тити, мі́чу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, запоминать, запомнить. Я й закметив їх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як він читав. Г. Барв. 177. Закмітити у голові собі. Сосницк. у.