Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/закмічувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закмічувати
Берлін: Українське слово, 1924

Закмі́чувати, чую, єш, сов. в. закмети́ти, мечу, тиш и закмі́тити, мі́чу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, запоминать, запомнить. Я й закметив їх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як він читав. Г. Барв. 177. Закмітити у голові собі. Сосницк. у.