Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/законний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
законний
Берлін: Українське слово, 1924

Зако́нний, а, е. Законный. Зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Кв. I. 76. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя. Кв. I. 54.