Словарь української мови (1924)/закопилювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закопилювати
Берлін: Українське слово, 1924

Закопи́лювати, люю, єш, сов. в. закопи́лити, лю, лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. Міусск. окр. 2) Закопи́лити гу́бу. Надуться, разсердиться; заважничать. Ном. № 5084. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи. Кв. II. 177.